Все вище і вище і вище..

Головний біль, потемніння в очах, шум у голові… Якщо вам знайомі ці симптоми, тоді варто придбати тонометр і почати контролювати артеріальний тиск. Його стрибки – серйозна загроза для судин та здоров’я загалом, яка може закінчитися катастрофою.

Захворювання, яке супроводжується періодичним чи постійним підвищенням артеріального тиску, називають «гіпертонією». Це слово перекладається як «підвищення тонусу» (судин), що не завжди відображає справжній стан справ. Тому зараз лікарі вважають за краще використовувати термін «гіпертензія», оскільки це слово означає саме «підвищення тиску». Артеріальна гіпертензія є поширеним захворюванням: ним страждає до 30% дорослого населення розвинених країн віком 40-64 років. Серед осіб старше 65 років поширеність хвороби сягає 50-65%. Однак останнім часом гіпертонія помітно помолодшала і зустрічається навіть у 30-річних та підлітків. Вимірюється артеріальний тиск у міліметрах ртутного стовпа (мм рт. ст.). Перша цифра вказує на систолічний тиск (його ще називають «верхнім») – він фіксується у момент скорочення серцевого м’яза. А друга цифра відбиває діастолічний тиск («нижній»), що відзначається в момент розслаблення серцевої мускулатури. Для здорової людини нормальними визнано показники до 130/85 мм рт. ст. Якщо зафіксовано цифри 140/90 і вище, лікарі констатують артеріальну гіпертензію.

Прояви нездоров’я

Явними вказівками на артеріальну гіпертензію є:

• головний біль (найчастіше, він виникає в області потилиці, скронь, темряви. Біль може посилюватися при нахилі голови, напруженні, хвилюванні, великій фізичній або розумовій напрузі);
• порушення зору («туман», «пелена» , миготіння «мушок» перед очима);
• шум у вухах;
• запаморочення.

Крім того, у багатьох гіпертоніків спостерігаються:

• носові кровотечі;
• пітливість;
• почервоніння обличчя;
• біль у серці;
• слабке, але прискорене биття серця (тахікардія);
• набряки повік, одутлість обличчя, оніміння пальців.

Перелічені нездужання найчастіше турбують лише час від часу, тому людина не звертає на них уваги, і цим дозволяє проблемі набирати силу. А в деяких випадках хвороба спочатку взагалі не виявляє себе, тому її діагностують лише при раптовому критичному погіршенні самопочуття, коли пацієнт опиняється у кареті «Швидкої допомоги» чи взагалі реанімації. За це артеріальну гіпертензію називають «невидимим вбивцею».

Поганий вплив

Лише у 5% випадків до підвищення артеріального тиску можуть призводити інші захворювання, як-то: порушення роботи нирок, хронічні хвороби легень або ендокринних органів, вади або анатомічні аномалії серця, ураження головного мозку. У цьому випадку говорять про вторинну артеріальну гіпертензію. А в 95% випадків недуга виникає «без сторонньої допомоги» – відбувається або зі збільшенням об’єму крові, що виштовхується серцем за кожне скорочення, або ж зі звуженням просвіту судин. Даний вид гіпертензії називають первинною, або есенційною. Визнано, що поштовхом до розвитку цього стану є різні негативні впливи на організм (два і більше), коли вони впливають спільно. Так, до факторів ризику належать:

• спадковість. Якщо серед близьких родичів є гіпертоніки (батько, мати, бабусі, дідусі, рідні брати чи сестри), шанси захворіти в 3-4 рази вищі. І чим більше рідних страждає від підвищеного тиску, тим ближча небезпека;
• чоловіча стать;
• вік (у чоловіків – 35-50 років, у жінок – після настання менопаузи);
• неправильний прийом деяких ліків (оральних контрацептивів із великими дозами гормонів, таблеток для зниження апетиту, глюкокортикоїдів, деяких протизапальних препаратів та БАДів);
• куріння (компоненти тютюну провокують спазм кровоносних судин);
• пристрасть до алкоголю (щоденне вживання міцних спиртних напоїв підвищує тиск на 5-6 мм рт. ст. на рік);
• деякі хвороби (атеросклероз, цукровий діабет, пієлонефрит, ниркова недостатність, захворювання гіпоталамуса, надниркових залоз, щитовидної залози);
• надлишок солі в їжі (натрій провокує спазм артерій та затримує рідину в організмі);
• малорухливість (вона супроводжується уповільненим метаболізмом, який поступово послаблює організм загалом);
• надмірна маса тіла (кожен зайвий кілограм збільшує АТ на 2 мм рт. ст., тому повні люди страждають на гіпертонію в 3-4 рази частіше, ніж люди з нормальною вагою. Крім того, у них швидше розвивається атеросклероз – звуження кровоносних судин, що , своєю чергою, несприятливо б’є по артеріальному тиску);
• частий стрес та психічна перенапруга (гормон стресу – адреналін – миттєво звужує судини і змушує серце збільшувати викид крові. У 10-15% випадків це стає поштовхом до розвитку гіпертонічної хвороби).

Чим більше факторів ризику впливають одночасно, тим вище ймовірність заробити гіпертензію. На щастя, деякі фактори ризику (підвищений холестерин, гіподинамію, куріння та ін.) можна усунути. Але деякі пункти з цього списку вплинути не можна (наприклад, вік, спадкова схильність), отже – ухилитися від гіпертонії непросто. Але ж можна!

За наростаючою

Хвороба може розвиватися по-різному. У незначної кількості пацієнтів вона швидко прогресує, що нерідко закінчується сумно. Але у більшості артеріальна гіпертензія розвивається повільно, проходячи по черзі три стадії.

Перша стадія (легка)

Характеризується порівняно невеликим відхиленням норми: підйомом систолічного (верхнього) тиску до 140-159 мм рт. ст. та діастолічного (нижнього) – до 90-99 мм рт. ст. Тиск на цій стадії хвороби стрибає на короткий час і нормалізується сам собою після відпочинку або скасування дії несприятливого фактору. Людина навіть може не висувати жодних скарг. Тим часом легкою формою гіпертонії, коли тиск не піднімається вище 140/90 мм рт. ст., страждає близько 70% хворих. При цьому на їхню частку припадає 60% порушень мозкового кровообігу та 25% смертей. З іншого боку, перша стадія без належної терапії перетворюється на другу.

Друга стадія (середня)

Відрізняється більш високим та стійким підняттям тиску: 160-179 мм рт. ст. для систолічного та 100-109 мм рт. ст. для діастолічного тиску. Частота «стрибків» збільшується, а тиск сам не падає. На цій стадії стартують патологічні зміни у життєво важливих органах: серці, головному мозку, нирках та ін.

Третя стадія (важка)

Артеріальний тиск досягає рівня 180/110 мм рт. ст. і вище. При цьому відбувається інтенсивне зношування серця і виникають важкі ускладнення. Зокрема в рази підвищується ризик розвитку таких грізних захворювань, як інфаркт міокарда, інсульт, ниркова недостатність.

На те, чи розвинеться ускладнення або ні, впливають: вік, у якому людина захворіла (що раніше з’явилася хвороба, тим вона небезпечніша); стать (у чоловіків прогноз менш сприятливий, ніж у жінок); супутні захворювання (цукровий діабет, атеросклероз та ін.); стадія хвороби (що далі зайшла недуга, тим вищий ризик виникнення загрозливих для життя станів).

Контроль насамперед!

Для попередження гіпертонії та її успішного лікування дуже важливо якомога раніше виявити недугу. Для цього необхідно, щоб особи віком від 40 років, у яких відмічаються головні болі або було зафіксовано тиск 140/90 мм рт. ст. і вище, протягом двох тижнів двічі на день (вранці та ввечері) почали вимірювати артеріальний тиск. Якщо цифри хоча б 2-3 рази вийдуть за межі норми – це сигнал до початку лікування.

Наголосимо, що артеріальна гіпертензія вносить суттєвий розлад у роботу організму, погіршує якість життя, знижує працездатність. А іноді вона викликає серцеві та мозкові катастрофи і навіть призводить до інвалідності.

Відсіч хвороби

Якщо «зловити» недугу на першій стадії, її можна зупинити без медикаментів. Але щоб хвороба не повернулася, доведеться надалі уникати факторів ризику. Що стосується другої і, тим більше, третьої стадії захворювання, то тут потрібне наполегливе довічне лікування із застосуванням спеціальних фармакологічних засобів. Відтягуючи терапію, людина збільшує ризик ускладнень, зокрема смертельно небезпечних, попереджає лікар-кардіолог Марченко Марина Володимирівна.

На жаль, гіпертоніки здебільшого безвідповідально ставляться до свого здоров’я. Згідно з американською статистикою, лише 1/3 хворих на артеріальну гіпертензію знають про свою недугу. З них лише 30% приймає лікування, і  лише кожен третій з  цих пацієнтів лікується адекватно. Здається, у нас ситуація така ж, якщо не гірша.

Ліки та їхнє дозування підбираються суворо індивідуально. Зазвичай застосовуються препарати різних груп (гіпотензивні, судинорозширювальні, сечогінні, седативні та інші засоби). Завдання лікаря – нормалізувати артеріальний тиск. Роблять це поступово, крок за кроком домагаючись зниження показників не більше ніж на 10-15% від вихідних, щоб уникнути інсульту або інфаркту міокарда (особливо при гіпертонії 2-го та 3-го ступеня).

Однак на перше місце кардіологи ставлять не медикаменти, а дієту та корекцію способу життя. Пацієнтам рекомендують знизити споживання солоної їжі та тваринних жирів, нормалізувати вагу, відмовитися від шкідливих звичок, забезпечити помірну фізичну активність. Крім того, важливим є психологічний комфорт: відсутність сварок, конфліктів, стресів. І в жодному разі не можна переривати прийом призначених лікарем препаратів під приводом «вже краще»! Якщо встановлено діагноз «артеріальна гіпертензія», то краще буде тільки, якщо пити ліки за точною схемою.

Висновки

Артеріальна гіпертензія – це захворювання, пов’язане із стійким підвищенням тиску крові від 140/90 мм рт. ст. і вище. Вирішальне значення у виникненні артеріальної гіпертензії приділяється спадковій схильності у поєднанні з впливом різних несприятливих факторів.

Хронічно підвищений рівень артеріального тиску сприяє розвитку таких серйозних ускладнень, як інсульт, інфаркт міокарда, серцева та ниркова недостатність. Здоровий спосіб життя (правильне харчування, рухова активність, нормалізація ваги, відмова від шкідливих звичок) дозволяє запобігти виникненню навіть спадково обумовленої гіпертензії.

Healthy and Happy: Кардіологія