Не думай про цистит зневажливо!

Кожній третій українець принаймні раз у житті зазнав всіх незручностей, спричинених запаленням слизової оболонки сечового міхура. Як не сумно, але саме жінки в переважній більшості випадків страждають від циститу, адже зовнішній отвір їхньої уретри знаходиться максимально близько до піхви і поблизу прямої кишки – органів, багатих різноманітною мікрофлорою. А оскільки жіночий сечівник короткий і широкий, мікробній інфекції не важко дістатися до сечового міхура.

Чоловікам у цьому сенсі пощастило більше! Їхня уретра довга, вузька, не оточена мікрофлорою і має три анатомічні звуження. Тому у джентльменів цистит зустрічається рідко – у 1 на 200 чоловік.

Симптоми захворювання дуже виразні, їх неможливо сплутати: часте бажання «сходити по-маленькому» (іноді – кожні 30 хвилин), відчуття неопорожненого сечового міхура навіть після відвідування туалету, хворобливі відчуття при сечовипусканні, дискомфорт. В окремих випадках відзначається підвищення температури, біль у ділянці попереку або внизу живота, сеча може набувати різкого запаху, ставати каламутною, з домішкою крові.

Пояснює Антонюк Віталій Миколайович, лікар-уролог другої категорії, лікар ультразвукової діагностики:

Серед пацієнток, які звертаються по урологічну допомогу, у третини – діагноз «цистит». Дане захворювання може виникнути в будь-якому віці, але частіше зустрічається у вагітних та жінок після менопаузи, що пов’язано з гормональною перебудовою в організмі. Тим не менш, не оминула ця проблема і активних у сексуальному житті жінок, що пов’язано з індивідуальною «сприйнятливістю» до бактеріальної флори партнера. Що це означає? У чоловіка якийсь мікробний агент може жити довго, не викликаючи жодних клінічних проявів, а при потраплянні до організму жінки він починає розмножуватися з шаленою швидкістю. Ось вам і цистит!

Шкідливі фактори

Частота захворювань на цистит значною мірою обумовлена різноманітністю причин, які можуть дати старт хвороби. Намагатимемося їх перерахувати.

• Переохолодження. Варто людині перемерзнути – і одразу активізується умовно-патогенна флора: кишкова паличка, стрептококи, стафілококи тощо. У нормі ці мікроорганізми завжди присутні у різних тканинах та середовищах організму, але за певної концентрації вони не викликають будь-якої клінічної симптоматики. А оскільки переохолодження знижує імунітет, то бактерії починають безперешкодно розмножуватися і з крові, лімфи, інших органів проникають у сечу, що накопичується у сечовому міхурі. Звичайно, велика кількість бактерій викликає запалення даного органу.
• Статеві проблеми. Гінекологічні хвороби та інфекції, що передаються статевим шляхом (кандиди, мікоплазми, уреаплазми, хламідії), у ряді випадків теж не байдужі сечовому міхуру.
• Відходження «піску». Не рідкість, коли джерелом інфекції є «пісок», який із нирок відійшов у сечовий міхур. Його наявність викликає такі відчуття, як різь та печіння. А ще гірше, якщо в міхур потрапили «камені» – їх гострі краї здатні травмувати слизову оболонку, що полегшує проникнення в неї інфекції.
• Недоліки гігієни. У зв’язку з особливостями жіночої анатомії, про яку йшлося вище, вагінальний секс після анального, незахищений статевий контакт, так само як і неправильне підмивання або користування туалетним папером, створюють передумови для інфікування уретри та слизової оболонки сечового міхура.
• Ще один провокуючий фактор – порушення кровообігу в органах малого тазу через малорухливий спосіб життя, частого носіння тісного і щільного одягу або білизни, що тягне.
• Несвоєчасне сечовипускання (менше 4-6 разів на день). Порушення режиму випорожнення сечового міхура створює загрозу зворотного закидання сечі в сечоводи і далі – ниркові балії (а це прямий шлях до пієлонефриту). Затримка сечі також загрожує розвитком застійних явищ у сечовому міхурі, що створює сприятливі умови для розмноження у ньому бактерій.
• Виснаження. Постійне недосипання, перевтома, нераціональне харчування, стреси – все це знижує захисні функції організму та сприяє розвитку хвороботворної флори.

Шлях до здоров’я

Незважаючи на те, що досвідчений лікар може діагностувати цистит на підставі лише скарг пацієнта, все одно необхідним є проведення низки досліджень. Хворі здають аналіз сечі, бакпосів на мікрофлору з уретри (забір проводиться катетером) та проходять УЗД. Це не примха лікаря – такий стандарт діагностики!

Аналіз сечі допомагає оцінити наявність та вираженість запального процесу. Результати бакпосіву дозволяють визначити видову приналежність збудника, його кількість та чутливість до антибактеріальних препаратів. А ультразвукове дослідження необхідно, щоб переконатися в наявності чи відсутності «піску» у сечовому міхурі, а отже, вирішити питання: чи варто призначати пацієнту уролітики? Лікування циститу передбачає прийом антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, спазмолітиків.

Упродовж 3-5 років намітилася дивна тенденція. Після безоглядного захоплення антибіотиками настав час упередженого до них ставлення. З огляду на це пацієнтки не воліють приймати ці препарати, віддаючи перевагу фітотерапії. Насправді ж вона має набагато менший ефект порівняно з антибактеріальними засобами і є лише доповненням до класичного медикаментозного курсу лікування. Тому якщо пацієнтка лікувалася самими травами, повторний аналіз, зроблений через 10-15 днів після початку терапії, як і раніше, буде свідчити про продовження запального процесу. Натомість пацієнти, які приймали всі прописані ним ліки і суворо дотримувалися рекомендацій лікаря, за два тижні виявляються цілком здоровими.

Нелікарська складова

Але не лише на медичних препаратах будується лікування циститу. Захворювання буде відступати швидше, якщо дотримуватись низки вимог.

• Дуже важлива складова терапії – дієта. На час хвороби необхідно виключити з раціону гостру, копчену, солону, пряну їжу.
• Пити потрібно щонайменше 2 літрів рідини щодня (води, журавлинного морсу, узвару, соків). Пиття сприяє посиленому виділенню сечі, завдяки чому інтенсивніше вимиваються патогенні мікроорганізми. Також знижується концентрація сечі і вона менше дратує запалену стінку міхура. Однак не всі напої підходять – чай варто обмежити, а від кави та алкоголю відмовитись повністю. (Спиртне взагалі не сумісне з ліками!)
• Потрібен статевий спокій приблизно на 1 тиждень. Сексуальні контакти можуть бути дратівливим фактором та призводити до погіршення стану.
• Щоб полегшити стан при болях, можна скористатися грілкою (тепло покращує відтік сечі) або приймати теплі сидячі ванни.

Важливо!

Якщо до вас постукав цистит, робіть усіляке, щоб якнайшвидше з ним попрощатися. Допомагайте своєму організму! Не можна забувати, що запалення слизової оболонки сечового міхура – хвороба не без наслідків. Якщо до проблеми не поставитися серйозно, інфекція може поширитися на нирки, статеві органи та спричинити їх запалення. Також можливий перехід циститу до хронічної форми. А це дуже шкодить статевому життю: болі, часті позиви до сечовипускання ускладнюють його і, часом, навіть унеможливлюють. Крім того, хронічний цистит майже завжди супроводжується розвитком депресії, адже людина втомлюється від постійних неприємних симптомів. Словом – не доліковане свого часу запалення сечового міхура може неабияк зіпсувати життя. А може залишитися лише епізодом, про який ви незабаром забудете.

Правила оборони

1. Не допускайте переохолодження. У сирі та холодні дні не можна ходити вулицею у міні-спідниці та тонких капронових колготах, з оголеним попереком або у легкому взутті. Це може коштувати здоров’я якщо не на все життя, то на досить тривалий період часу.
2. Потрібно своєчасно боротися з усіма осередками інфекції в організмі, щоб мікроби «транзитом» не потрапили до сечового міхура: лікувати зуби, гінекологічні хвороби, захворювання органів малого тазу, санувати носоглотку тощо.
3. Не можна терпіти позиви до сечовипускання, адже в сечі можуть бути бактерії.
4. Протягом дня треба пити достатньо рідини (не менше 1,5-2 літрів), щоб промивався сечовий міхур.
5. Підмиватися слід спочатку спереду, потім ззаду, щоб знизити ймовірність попадання бактерій з анального отвору в сечівник. Та ж схема при користуванні туалетним папером. Під час місячних необхідно часто міняти тампони чи прокладки.
6. Бажано після кожного статевого акту здійснювати сечовипускання, щоб бактерії, які потрапили на отвір сечівника, вимилися, не почавши розмножуватися.
7. Не варто постійно носити тісну білизну та одяг, оскільки вони можуть погіршувати місцевий кровообіг. Також потрібно більше рухатися, а при сидячій роботі бажано кожні 1,5-2 години робити активну перерву: походити, зробити гімнастику.

До уваги чоловіків!

Незважаючи на те, що в народі цистит вже давно охрестили «жіночою» хворобою, джентльмени теж схильні до цієї недуги.

Правда, якщо у жінок лікарі щороку фіксують по 5-7 випадків запалення сечового міхура на кожні 10 жінок, то у чоловіків – 5 захворювань на цистит припадає на 1000 осіб. Симптоми ті ж, що у жінок: часті та хворобливі позиви до сечовипускання, різь, помутніння сечі і т. д. Причинами циститу у сильної статі, як правило, є ускладнення захворювання будь-якого сусіднього органу (нирок, простати, яєчок, сечівника) ), недоліковані статеві інфекції, загальне зниження імунітету чи недотримання правил особистої гігієни.

Шкідлива звичка

Трапляється, що завсідники басейну скаржаться на часте і хворобливе сечовипускання. Причина може бути не лише в тому, що вода надто холодна. Іноді це плата за погану звичку мочитися в басейн (або в будь-яке інше водоймище). Коли «процес» добігає кінця, сечівник розслабляється, пропускає в собі частину води, і – отримати цистит.

Healthy and Happy: Урологія