Винос мозку

У 3040-ві роки ХХ століття цій операції пророчили велике майбутнє, а в 1949-му навіть присудили за неї Нобелівську премію. І лоботомія справді ввійшла в історію… Як найстрашніша з усіх можливих психіатричних практик.

вітлана МОРГУН, психіатр

Світлана МОРГУН, психіатр

“На щастя, фармакологічна революція – винайдення нейролептиків – поклала край тим варварським методам у психіатрії, які колись застосовувалися”.

Премія не за те

Ясна річ, що розпочиналася ця моторошна історія з добрих намірів. Португалець Антоніо Еґаш Моніш аж нічим не нагадував кривавого садиста: він прославився як політик, а заразом спромігся зробити чималий внесок у медицину. Зокрема, йому належить перший в історії метод нейровізуалізації – дослідження мозку з використанням йоду як рентген-контрастної речовини. Якби ж то медикові дали «нобелівку» за це! Хтозна, можливо, тоді вже немолодий лікар заслужено спочив би на лаврах і полишив медицину. Однак тоді відповіді від Нобелівського комітету на заявку про нагородження за нейровізуалізацію не було. А ось на одному з міжнародних неврологічних конгресів новини були: двом мавпам видалили частину префронтальної кори – тварини не загинули, натомість стали напрочуд спокійними.

Розсічення білої речовини

Ось так і виникла думка – чи не допоможе аналогічна операція “буйним” душевнохворим? Отже, у 1936 році під керівництвом Моніша (сам він не міг оперувати через подагру) було проведено першу операцію. Тоді її назвали лейкотомією (від «лейкос» – білий), оскільки лобні долі не пошкоджувалися, але між ними розсікалася біла речовина, яка поєднувала лобні ділянки з іншими відділами мозку. Для цього в черепній коробці просвердлювали отвір та вводили металеву петлю, що руйнувала тканини.

Після перших операцій, заявляв Моніш, ситуація була такою: семеро пацієнтів припинили “буйну” поведінку, в сімох настало покращення, у шістьох не було змін. Подальшу долю хворих не відстежували, однак цих задекларованих даних вистачило для того, щоб розпочалася рекламна кампанія…

«Цирк» на лоботомобілі

До честі Моніша: він вважав операцію, яку почали потім називати лоботомією (від «лобос» – доля), крайньою мірою для безнадійних пацієнтів. Та американець Волтер Фрімен, затятий популяризатор лоботомії, з часом проголосив маніпуляцію вирішенням усіх «емоційних проблем»! Автомобіль, яким він об’їздив усю Америку, демонструючи привселюдно, на кшталт циркової вистави, «чудесні зцілення», дістав назву «лоботомобіль».

Сама маніпуляція була «вдосконалена» так, щоб поставити її на широкі рейки. Тепер уже не потрібно було свердлити череп. Фрімен почав оперувати, використовуючи ніж для розколювання льоду, який убивався через тонку очну кістку. Потім він розробив спеціальні хірургічні інструменти – лейкотом і орбітокласт. Операції почали робити тисячами, а на початок 1950-х дійшло до того, що в США проводили до 5 тисяч лоботомій на рік. На рахунку самого лише Фрімена –щонайменше 3 500 операцій.

Дешево і практично?

Та чи сам лише Фрімен винен у тому, що варварська практика набула масштабів епідемії? Вочевидь, зерно втрапило в благодатну землю. В 1940-ві американські госпіталі були переповнені солдатами, котрі пережили тяжкі душевні потрясіння. Вони потребували догляду, тож однією з причин поширення лоботомії стала можливість зменшити кількість медперсоналу. Потім почали говорити про доступну дешеву «допомогу» знедоленим верствам населення. Потім… згадуючи відомий роман Кена Кізі, лишається тільки гадати, яку кількість серед пацієнтів із різноманітними діагнозами становили не хворі, а «незгодні» та «незручні»…

Жорстокість, що не мала сенсу

Звісно, згодом дедалі голосніше лунали голоси тих, хто вважав таку практику неприпустимою з етичних міркувань. Накопичилися й дані, які наочно демонстрували руйнівні наслідки лоботомії – від швидкої смерті внаслідок крововиливу до довічного перебування у стані рослини. Так, іще сам Фрімен описував деяких пацієнтів як «щось середнє між домашнім інвалідом і хатньою тваринкою». Проте це не зупиняло психіатра: він вірив, що завдяки лоботомії хворі позбавлялися неврозів і тривожності.

Чи правда це? Сучасне розуміння роботи мозку дає відповідь. Єдине, чого могли досягти лікарі, – це зробити пацієнтів покірними. Лобні долі значною мірою «відповідальні» за укладання планів та їх реалізацію. Виходить, нещасних душевнохворих так само продовжували мордувати їхні внутрішні демони, просто після лоботомії вони були неспроможні діяти відповідно до своїх маячних ідей. Отже, хірургічна процедура аж ніяк не позбавляла пацієнтів мук.

Healthy and Happy: Психіатрія

___

Корпоративне видання ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ” – усі матеріали охороняються законами України та міжнародними конвенціями про інтелектуальну власність. Використання матеріалів дозволяється тільки за письмовою згодою Засновника (ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ”). Відповідальність за достовірність наведених у рекламі відомостей, а також за відповідальність змісту реклами вимогам законодавства несе рекламодавець.