Спринтери чи стаєри: як правильно їсти?

Для когось прийом їжі – процес неквапливий. А для інших – забіг на коротку дистанцію. Спеціалісти винесли свій вердикт: виграють ті, хто шанує неквапливі трапези. Чому?

 

Світлана ВОЛКОВА, гастроентеролог вищої категорії:

«Неквапливі трапези – чудовий спосіб проявити повагу до свого організму»

 

Щелепи чи шлунковий сік?

Миттєво проковтуючи свою порцію, ми перетворюємо на низькопробний фаст-фуд навіть найкорисніші страви. Причина – їжа не буде повноцінно перетравлена, і замість того, щоб одержати необхідні поживні речовини, ми отримаємо перенавантаження ШКТ. Тож без чергового нагадування про ретельне пережовування їжі тут не обійтись – і ось чому.

Величезну роль відіграють уже самі по собі жувальні рухи. Вони дають сигнал «до роботи!» Бо кому ж легко працювати без підготовки? Це все одно що бути зранку силоміць витягнутим з ліжка і посадженим за робочий стіл. От і шлунку таке теж не до душі. Зубів у нього, між іншим, немає, і надто великі шматки він за нами не дожує. Шлунковий сік здатний розм’якшувати тільки невеличкі грудки.

До речі, про зуби! До спортзали ми їх не відправимо, а тренуватися їм потрібно. Тож хай собі старанно подрібнюють їжу. Це покращуватиме кровообіг і перешкоджатиме пародонтозу. А слина, яка активніше вироблятиметься в ході цього процесу, берегтиме зуби від карієсу й паралельно розпочне (за допомогою ферментів та інших сполук) підготовку їжі до подальшого перетравлювання.

 

Вечеря чи відпочинок?

Організм, як і все живе, діє відповідно до природних ритмів, і найбільший період його активності – з 12-ї до 19-ї години. Тож логічно, що обід, традиційно найбільший прийом їжі, відбувається у середині дня. І добре, якщо є можливість з ритуальною неспішністю поїсти вишукані страви… Та зазвичай у скаженому робочому ритмі та психоемоційному напруженні дай Бог згадати бодай про перекус. Після таких робочих марафонів лишається єдина мрія – дістатися додому, швидко поїсти й нарешті розслабитися.

Стоп! А чи правильно ставити знак «=» між прийомом їжі та розслабленням? Від організму засвоєння з’їденого вимагає ого-го яких зусиль, травлення відбирає на себе левову частку всіх енерговитрат. Тому послідовність дій має бути інша: спочатку хоч трохи перепочити, а вже потім братися до вечері, звісно, легкої. До того ж, у спокійному стані для відчуття насичення потрібна менша порція.

 

Ожиріння чи стрункість?

Дедалі більша кількість досліджень проводить пряму залежність між звичкою швидко їсти й ожирінням. Одне з цікавих спостережень стосувалося національних традицій – з’ясувалося, що схильні до огрядності американці з’їдають менші порції, ніж стрункі французи. Італійці, любителі тривалих застіль, також переважно зберігають чудові форми. Парадокс має пояснення: жителі США їдять набагато швидше, ніж європейські гурме.

Причина переїдання при швидкому споживанні страв добре відома: щоб відчути ситість, потрібні 20 хвилин. Якщо пережовування відбувається повільно, мозок встигає отримати сигнал про надходження достатньої кількості енергії до того, як ми почнемо споживати зайві калорії.

 

Отже – уповільнюймося, а також:

  • не відволікаймося на телепрограми, вебсерфінг і соцмережі: за бездумного проковтування їжі порції помітно збільшуються;
  • обираймо заклади з тихою атмосферою, оскільки бадьора музика підсвідомо спонукає швидше працювати щелепами та швидше ковтати;
  • насолоджуймося ароматом кожного шматочка – відчуваючи апетитний запах, можна швидше досягти відчуття насичення.
___
Корпоративне видання ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ” – усі матеріали охороняються законами України та міжнародними конвенціями про інтелектуальну власність. Використання матеріалів дозволяється тільки за письмовою згодою Засновника (ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ”). Відповідальність за достовірність наведених у рекламі відомостей, а також за відповідальність змісту реклами вимогам законодавства несе рекламодавець.