Шевелюра напрокат

Перуки, винайдені ще на світанку цивілізації, мали ритуальне значення, вказували на високий статус, просто прикрашали – і, зокрема, демонстрували, як тісно подекуди історія моди пов’язана з історією гігієни та медицини.

 

Від прадавніх часів волосяний покрив не давав людям спокою: хтось не міг приборкати буйні кучері, а хтось, навпаки, страждав від нестачі волосся. А давніх єгиптян, винахідників перук, бентежило й те, й інше. З одного боку, в спекотному кліматі піклуватися про зачіску та боротися з паразитами було непросто, тож однією з найпопулярніших процедур було гоління волосся. З іншого – голову від спеки потрібно було захищати. Саме тому, припускають, перуки в Давньому Єгипті протрималися у тренді протягом тисячоліть. І що вищим було становище людини в суспільстві, то більш монументальною була конструкція зі зрізаного волосся та інших подібних до нього матеріалів.

У час народження Європи

Мода на вигадливі накладні зачіски поширилася й серед інших цивілізацій. Щоправда, давні греки використовували їх уже не як символ влади, а здебільшого як театральний реквізит. Пізніше, за давньоримської епохи, перуки дедалі частіше використовуватимуть, щоб замаскувати лисину. А жінки компенсуватимуть недостатню пишність власних локонів або ж ховатимуть наслідки невдалих експериментів із фарбуванням чи завивкою.

Край чоловічому та жіночому марнославству було покладено з поширенням християнства та початком панування церковних інституцій. Або, принаймні, таку спробу було зроблено – бо судячи з того, з яким ентузіазмом проповідники проголошували перуки винаходом диявола, їм таки було з чим боротися. Прагнення причепуритися за рахунок накладної зачіски не оминало й перших служителів церкви. Бо інакше християнському апологетові Климентові Александрійському не доводилося б роз’яснювати, що сан не може отримати той, хто носить штучне волосся, бо благословення Боже не проходить крізь перуку.

Розкіш і сором

Перелам у ставленні до штучного волосся припадає на XIV–XVIII століття. Чому це відбулося? Тут здавався б доречним культурологічний аргумент, згідно з яким за доби Відродження було «реабілітовано» красу людського тіла. Тут здавалися б доречними спостереження про те, наскільки довершено вигадливі перуки вписувалися в естетичні канони бароко та рококо… Однак у повальної моди на штучне волосся була, зокрема, й суто медична причина. Це «подарунок» з Нового світу, який у буквальному сенсі слова змінив обличчя старої Європи, – сифіліс. Нині, коли ця напасть успішно виявляється на ранніх стадіях та ефективно лікується антибіотиками, зв’язок видається неочевидним. Та європейці, серед яких епідемії невиліковного тоді сифілісу тривали протягом століть, добре знали про те, що захворювання призводить, зокрема, до облисіння.

Найбільшого розквіту мистецтво створення перук сягнуло за Людовіка ХІV. Він рано втратив волосся, вважають дослідники, через генетичні причини. Однак… Дозволити припустити, ніби король хворий?! Анізащо! І завдяки королю-сонцю з’явилися найбільш вражаючі з перук, на виготовлення яких ішло волосся десятків жінок. Свита, серед якої були й ті, хто волів приховати за штучним волоссям наслідки венеричного захворювання, радісно підтримала нововведення монарха, і при дворі знайшлася робота аж для 5 тисяч майстрів-перукарів.

Жертви моди

Конфігурації зачісок змінювалися, але захоплення «архітектурними» спорудами протрималася щонайменше півтора століття – і це попри те, що конструкції були важелезними (самої лише пудри могли натрусити з кілограм!), перуки багатьом нещадно натирали голову та змушували вдаватися до використання мазей для загоювання. Проблем додавали й усюдисущі тоді воші та блохи. На щастя, виріб зі штучного волосся можна було зняти та продезінфікувати, ошпаривши окропом, тож перуки були цілком компромісним варіантом між вимогами моди й гігієни.

Після Великої французької революції пафосу серед знаті поменшало – бо кому ж хотілося втратити те, на чому носять перуку? Та час від часу мода на штучне волосся поверталася. Щоправда, вже без колишнього розмаху – і без пов’язаних із нею незручностей.

Олег МЕЛЕЩЕНКО, дерамтовенеролог:

“Сифіліс, наслідки якого колись маскували перуками, сьогодні успішно лікується. Та якщо проблема антибіотикорезистетності буде розвиватися такими ж темпами, як нині, людство може знову стати беззахисним перед цим захворюванням”.

___
Корпоративне видання ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ” – усі матеріали охороняються законами України та міжнародними конвенціями про інтелектуальну власність. Використання матеріалів дозволяється тільки за письмовою згодою Засновника (ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ”). Відповідальність за достовірність наведених у рекламі відомостей, а також за відповідальність змісту реклами вимогам законодавства несе рекламодавець.