Лікарська діяльність Михайла Булгакова налічує 7 років навчання і диплом з відзнакою, 4 роки роботи за фахом. Після того – журналістика, письменництво… Чотири роки роботи лікарем – це багато чи мало?
У випадку Булгакова ці чотири роки правили б за 40. У цей час на фронтах ще догоряла Перша світова, яка принесла військовим лікарям досвід лікування небачених досі травм, а вдома розгорялася війна громадянська, що несла лікарям мобілізації до армій протиборчих сил, тягнула за собою голод, погроми та епідемії.
Передові й тили
Іще студентом Булгаков починає працювати в Київському військовому госпіталі, в 1916 році стає лікарем у прифронтових госпіталях. Потім отримує припис до села Нікольське в Смоленській губернії, а за рік переводиться до Вяземської лікарні на посаду завідувача інфекційного та венеричного відділень. Наприкінці лютого 1918 року повертається до Києва і має приватну практику венеролога. Тут, за чутками, Булгакова мобілізують як лікаря війська УНР. Потім – Червона армія. Далі – Збройні сили Півдня Росії. Зрештою, після військового шпиталю у Владикавказі, Булгаков залишає лікарську кар’єру.
Говорять документи
Щоб уявити, із чим доводилося справлятися молодому лікареві, перечитаймо характеристику, отриману Булгаковим в одному з більш-менш спокійних місць його роботи:
«На Нікольській ділянці за згаданий час перебувало на стаціонарному лікуванні 211 осіб, а загалом відвідувань було 15 361… Було проведено операцій – ампутація стегна 1, ампутація пальців на ногах – 3, вишкрібання матки –18, обрізання крайньої плоті – 4, акушерські щипці – 2, поворот на ніжку – 3, ручне видалення посліду – 3, видалення атероми та ліпосоми – 2, трахеотомій – 1, 1 раз проводилося під хлороформенним наркозом видалення скалок розтрощених ребер після вогнепального поранення».
Цей вражаючий перелік обов’язків, який кинув би у крижаний піт будь-якого сучасного лікаря-терапевта – те, з чим стикався учорашній випускник-відмінник. І як він згодом згадає у своїх «Нотатках молодого лікаря», звикнути до таких обов’язків було аж ніяк неможливо.
Наука та магія
Ця збірка оповідань, подекуди смішних, подекуди страшних, стала документом епохи, коли новітні прориви в медицині межували з найдурнішими забобонами. Зважаючи на сучасну кількість оголошень в Інтернеті на кшталт «Приймайте натщесерце цибуляне лушпиння, перемішане з гліцерином, і у вас відваляться папіломи, стабілізується артеріальний тиск, а потенція сягне неймовірної міці», – дихотомія між медициною та магічним мисленням і дотепер зберігається майже без змін, а «Нотатки молодого лікаря», на жаль, ніколи не втратять актуальності. Недарма британський міні-серіал із Деніелом Редкліфом, зіркою «Гаррі Поттера» в головній ролі, знятий за цією збіркою, має шалений попит у всьому світі.
Що у Воланда з коліном?
Незважаючи на те, що лікарем Михайло Афанасійович пробув не надто довго, фахові знання ставали йому в нагоді. Двома-трьома скупими рядками він міг дати опис хвороби так, що в жодного сучасного лікаря не буде сумніву, якби він узяв за мету поставити діагноз булгаковським героям. Це й напад мігрені Понтія Пілата – «Так, безсумнівно! Це вона, знову вона, непереможна жахлива хвороба гемікранія, від якої болить півголови!», і хворе коліно та різні очі Воланда, що оповідають про застарілий сифіліс – «я сильно підозрюю, що цей біль у коліні залишила мені на згадку одна чарівна відьма, із якою я близько познайомився у 1571 році у Брокенських горах на чортовій катедрі», і діагноз, що призвів до утримання Івана Бездомного в божевільні – «Рухове і мовне збудження. Маячний стан. Як на мене – складний випадок. Гадаю – шизофренія» і багато-багато іншого.
Майстер і діагноз
Парадоксально, але саме письменницька діяльність пролила світло на хворобу та смерть самого Булгакова. Страждаючи на нефросклероз, письменник змушений був гамувати біль морфіном. І саме за кількістю морфіну, а також за білками – біомаркерами нефросклерозу, виявленими у відбитках слини та поту, що залишилися на сторінках рукопису «Майстра і Маргарити», ізраїльські та італійські вчені нещодавно зробити остаточний висновок щодо діагнозу письменника.
Олександр МАТЮХА, психіатр вищої категорії, кандидат медичних наук
“Мій дід закінчив медфакультет Київського університету майже тоді, коли й Булгаков, і тогочасну практику називав не інакше, як медичною каторгою. З огляду на такі реалії залежність Булгакова, блискуче описана ним в оповіданні «Морфій», не була поодиноким випадком – чимало колег мого дідуся шукали порятунку в поширеному тоді антидепресанті та знеболювальному”.
Healthy and Happy: Психосоматична медицина
___
Корпоративне видання ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ” – усі матеріали охороняються законами України та міжнародними конвенціями про інтелектуальну власність. Використання матеріалів дозволяється тільки за письмовою згодою Засновника (ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ”). Відповідальність за достовірність наведених у рекламі відомостей, а також за відповідальність змісту реклами вимогам законодавства несе рекламодавець.