Позіх-позіх, перейди на всіх!

Цей дихальний рух ми сприймаємо, як буденну ознаку недосипання чи нудьги. Однак насправді не все так просто. То чому ж ми позіхаємо?

 

Фізіологія позіхання

Учені намагаються пояснити цей феномен тисячоліттями. Одну зі спроб зробив іще Гіппократ. Стародавній ескулап вважав, що за допомогою широко відкритого рота організм випускає «погане» повітря, й порівнював людину з киплячим котлом, з-під кришки якого виривається пара. До речі, сучасні дослідники почасти підтверджують слова грека, вбачаючи в позіханні регуляцію температурного режиму мозку. Теорія очищення від зайвого була розвинута в XIX столітті. Цей жест почали розглядати як допомогу кровоносній системі в позбавленні від вуглекислого газу та збагаченні киснем. Так, у задушливому приміщенні чи після безсонної ночі мимовільний рефлекс діє наче кнопка «вкл» для організму. Повітря надходить у мозковий центр, і дефіцит поповнюється, щоправда, на короткий проміжок часу. До речі, хронічну нестачу кисню можуть спричиняти гіпотонія та уповільнення серцевого ритму, провокуючи надмірне позіхання.

 

Психологія позіхання

Синдром хронічної втоми, стреси, відчуття тривоги та депресії також проявляються збільшенням частоти позіхання через інтенсивне продукування гормона стресу – коризолу. Зменшення гормона знижує рівень позіхань. Цікаво, що спортсменам перед виступами теж частенько кортить позіхнути, звісно, від стресової ситуації, й сучасні дослідники вважають це способом перезавантажити мозок перед відповідальною подією.

 

Ланцюгова реакція

Як правило, якщо хтось поруч солодко позіхнув, бажання зробити так само виникає миттєво.

Діяти у відповідь підказують нам дзеркальні нейрони – нервові клітини, які активізуються, коли ми за кимось спостерігаємо. Завдяки цьому стає можливою емпатія – налаштування на чужий емоційний стан. Так само люди посміхаються, коли хтось поруч це робить. Тварини також здатні до синхронного позіхання, вони в такий спосіб комунікують між собою.

Існує теорія, що ланцюгова реакція позіхання здатна допомогти групі людей синхронізувати свої ритми. Це необов’язково має бути готовність поринути в сон. Імовірно, позіхання також допомагає зосередитися й налаштувати мозок на більш активну діяльність.

 

Позіхання всередині

Уже на 12-му тижні вагітності дитина здатна позіхнути. Чи то для стимуляції розвитку головного мозку, чи то для розвитку артикуляційних навичок – єдиної версії поки що немає.

Юлія Борисівна ЗИКІНА, лікар-невропатолог І категорії

“У нормі за добу ми позіхаємо від 6 до 23 разів. Усе, що більше, потребує аналізу, бо не проґавити початок небезпечних станів”.

___
Корпоративне видання ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ” – усі матеріали охороняються законами України та міжнародними конвенціями про інтелектуальну власність. Використання матеріалів дозволяється тільки за письмовою згодою Засновника (ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ”). Відповідальність за достовірність наведених у рекламі відомостей, а також за відповідальність змісту реклами вимогам законодавства несе рекламодавець.