Переможці болю

Протягом багатьох століть від початку існування життя, пліч-о-пліч з людством йшли війни, хвороби, а значить, і біль – пекучий, пульсуючий, ниючий, тупий. Як тільки лікарі не намагалися нейтралізувати цього «ворога», а він усе не здавався. Пошук ефективних знеболюючих ліків виявився довгим, важким, схожим на кримінальну драму.

Природа-лікар

Зоря цивілізації характеризувалася єднанням та гармонійним співіснуванням людини з природою. Відповідно всі проблеми намагалися вирішувати за допомогою її дарів. Тому й першими приборкувачами різного роду болів були опій, марихуана та гашиш – наркотичні препарати на основі маку та конопель. Безумовно, подібний «наркоз» лише затуманював свідомість, і зовсім не позбавляв болю людини, яка страждала. Особливо, якщо проводилися серйозні хірургічні операції (ампутація кінцівки при гангрені, висічення пухлинного новоутворення тощо).

Мандрагора, дурман, беладонна, белена – отруйні рослини, які також широко застосовувалися першими медиками для знеболювання. Авіценна та Гіппократ, багато інших вчених-лікарів на підставі цих рослин готували лікарські препарати (настої, відвари) спазмолітики. Нерідко високі дози не просто занурювали пацієнта в сон, але викликали потужні отруєння, іноді навіть кому. Малі дози належного ефекту не давали, великі – серйозно загрожували життю пацієнта. Але через брак кращого, саме трави залишалися в арсеналі лікарів ще вельми тривалий час.

Гра на швидкість

Практично до ХІХ століття процес пошуку дієвого засобу для знеболювання не приносив позитивних результатів. Багато лікарів навіть увірували в утопічні християнські доктрини, які говорять про те, що біль і страждання очищають душу, тіло та одужання приходить швидше. У складних випадках застосовували такі методи, як удушення, струс мозку (для введення пацієнта в непритомність), накачували хворого на алкоголь.

Загалом хірурги того часу намагалися не робити складних втручань, робили лише поверхневі операції. А рідкісні смугові заносилися як велике диво у спеціальні книги та журнали для історії.

Історія не стоїть на місці. Прогрес технічний та культурний передбачав розвиток усіх галузей науки. Потреби більш досконалої хірургії зростали разом із удосконаленням зброї. З кожним роком, з кожним військовим походом різко зростала кількість поранених, які потребували хірургічної допомоги.

Смішливий газ

Лише наприкінці XVIII століття, коли намітився інтенсивний розвиток хімії та фізики, склалися реальні передумови для розробки ефективних методів знеболювання. Першим серйозним кроком в анестезіології стало застосування закису азоту. Його наркотизуючу дію було виявлено англійським хіміком Гемфрі Деві. Він же і дав з’єднанню назву «газ, що звеселяє», оскільки під час дослідів встановив, що ця речовина викликала сп’яніння, ейфорію, і навіть напади сміху. Щоправда, лікарі залишилися «глухі» до пропозиції вченого застосовувати цей газ у хірургії. А одне невдале застосування його в стоматології змусило забути про «звеселяючий» наркоз на багато десятиліть.

Вихід до ЕФІРу

Вперше дія діетилового ефіру була продемонстрована аудиторії медичної та простих людей, які цікавились подібними шоу, у середині ХІХ ст., на операції з видалення підщелепної пухлини. На публіку справило потужне враження абсолютна непритомність пацієнта. Видовище було настільки приголомшливим, що новина розлетілася не просто в межах міста, навіть країни, а далеко за її межі. І ефірну анестезію почали застосовувати у всіх великих державах того часу. Хоча не можна виключити один факт: властивість ефіру миттєво спалахувати нерідко була причиною великих пожеж, адже більшість будівель тоді були дерев’яними, а отже, легко займистими.

Практично одночасно з ефіром було відкрито і хлороформ. В 1847 пройшла перша демонстраційна операція з його застосуванням. Операція була проведена у галузі гінекології. Лікар Дж. Сімпсон провів внутрішній поворот плода в материнській утробі. Після кількох вдихів хлороформу жінка втратила свідомість і абсолютно не відчувала болю. Після цього королева Вікторія на власному прикладі показала, наскільки велике це відкриття, і особливо добре для полегшення болю при пологових потугах.

Щоправда, зважаючи на багато негативних властивостей хлороформ був спочатку витіснений з анестезіології, а в середині ХХ століття взагалі виключений із застосування в медицині.

Супутник МОРФЕЯ та ГЕРОІЧНИЙ порошок

Також на початку XIX з опію був виділений алкалоїд, який показав чудові знеболювальні властивості. Назвали цей алкалоїд морфіном. Вже незабаром морфін можна було купити без рецепта в будь-якій аптеці. З його допомогою вправляли суглоби, робили всіх видів хірургічні операції, лікували застуду, депресію.

А через певний час стало зрозуміло, що морфін викликає найпотужнішу залежність, руйнує організм на психічному та емоційному рівнях, призводить до розпаду особистості. Так уже в 1880 р. був вперше поставлений діагноз – наркоманія.

Після невдачі з морфіном хімікам вдалося синтезувати з опію речовину, яка в рази перевершувала анестезуючі властивості морфій. Героїн – таку назву отримав препарат, випущений 1898 р. Німецькими фармацевтами «Bayer AG». Його також тоді можна було купити в будь-якій аптеці. Грип, серцеві недуги, хвороби шлунково-кишкового тракту, навіть великий склероз – за всіх подібних та інших хвороб лікарі призначали Героїн. Не боялися використовувати його навіть для дітей при кашлі. Але вже через півтора десятка років з’ясувалося, що наркотичні властивості цього препарату також у рази потужніші за його попередника. І в 1924 р. героїн визнали незаконним, запровадили заборону на його продаж та використання.

Слідом за «героїчним» порошком і морфіном під заборону потрапив і кокаїн, що показував протягом кількох років не менш потужний анестетичний ефект, і так само коштував багатьом пацієнтам здоров’я, навіть життя.

На початку ХХ століття всім вищеописаним наркотикам було знайдено безпечнішу заміну: прокаїн, новокаїн, лідокаїн. Після таких довгих пошуків і помилок, вчені-хіміки стали більш уважно ставитися до вивчення побічних ефектів кожної знайденої ними речовини. До операційних стали надходити лише безпечні для життя та здоров’я пацієнта препарати.

Сьогодні проти болю потужним фронтом виступає ціла армія ліків – від складних багатокомпонентних наркозів до ін’єкцій у спинний мозок. З їхньою допомогою успішно проводяться десятки тисяч операцій, ведеться боротьба з раковими пухлинами, грижами, тяжкими травмами.

Таким чином, сучасна анестезіологія довела повну неправоту відомого французького хірурга А. Вельно, який публічно заявив у 1839 році: «Ріжучий інструмент і біль – два поняття, невіддільні один від одного. Зробити операцію безболісною – це мрія, яка ніколи не здійсниться». Але сьогодні саме ця мрія стала реальністю.

Healthy and Happy: Неврологія