Дрібна, але небезпечна інфекція Helicobacter pylori

Хеликобактеріоз – це інфекційне захворювання, що вражає вихідний відділ шлунку та дванадцятипалу кишку. Його збудником є ​​бактерія, яка отримала свою назву за назвою відділу шлунку, в якому знаходиться.

Бактерію Helicobacter pylori (хелікобактер пілорі) було виявлено порівняно недавно – близько 30 років тому. До цього вважалося, що жоден мікроорганізм не може вижити за умов високої кислотності шлунка. Причому австралійські вчені Робін Уоррен і Баррі Маршалл не лише виділили цю бактерію, а й представили докази її етіологічного зв’язку з такими захворюваннями, як хронічний гастрит, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, рак. За це відкриття у 2005 році дослідники були удостоєні Нобелівської премії.

Яким чином капосний мікроорганізм з’являється в шлунково-кишковому тракті людини? Все просто: хелікобактером можна заразитися! Інфекція проявляється як у слизової шлунка, так й у слині, зубному нальоті, калі. Отже, вона передається при поцілунку, користуванні загальним посудом і предметами гігієни (зубними щітками).

Окупація шлунка

На щастя, не у всіх пацієнтів Helicobacter pylori приживається. Якщо шлунково-кишковий тракт здоровий, мікроорганізм там не затримається. Натомість наявність прихованого чи вираженого запалення (при рефлюксній хворобі, гастриті) у більшості випадків можна розцінювати як надання бактерії посвідки на проживання. Це тим, що у зоні запального процесу завжди ослаблений імунітет і, отже, там легше закріпитися.

Також має значення різновид бактерії. При інфікуванні нетоксикогенними штамами є шанс уникнути проблем, а якщо на слизову оболонку потрапили токсикогенні різновиди Helicobacter pylori, то тоді дуже висока ймовірність отримати гастрит або ще більш серйозне запалення.

Вижити в умовах кислого середовища мікроорганізму допомагає його гвинтоподібна форма та потужні джгутики. Вони дозволяють швидко впроваджуватись у захисний гель, що покриває слизову оболонку шлунка. Після цього бактерія відразу ж розпочинає вироблення ферменту уреази. Названа речовина допомагає нейтралізувати соляну кислоту і тим самим забезпечити комфортний для інфекції рівень pH в зоні знаходження. При цьому уреаза та інші білкові сполуки, що виділяються мікроорганізмом, мають подразнюючу дію на слизову і навіть здатні створювати «проломи» в захисному шарі, викликаючи загибель клітин.

Крім того, у відповідь на «осередкове» залужування середовища в шлунку, організм компенсаторно збільшує секрецію травних соків (ферменту гастрину, пепсину, соляної кислоти). Внаслідок цього епітеліальна оболонка піддається “кислотній” атаці на тих ділянках, де вже немає захисного слизу. І чим довше непрохана гостя перебуватиме на слизовій оболонці, тим вища загроза розвитку ерозій та виразок. Більше того, Helicobacter pylori значно збільшує ризик виникнення злоякісної пухлини, адже ця інфекція зарахована до канцерогенів І класу. Ось чому бажано виявити підступний мікроорганізм на ранній стадії «заселення» і розпочати ерадикаційну терапію, що в перекладі з медичної мови означає лікування, що «знищує бактерію».

Методи діагностики

В даний час розроблено кілька методів обстеження на наявність хелікобактерної інфекції – інвазивних та неінвазивних.

У випадку, коли є показання до гастроскопії, як діагностичне дослідження першої лінії фахівці рекомендують швидкий уреазний тест. Поєднане використання цих двох методик дає можливість не тільки виявити бактерію-агресора, але й отримати справжню картину стану слизової оболонки верхнього відділу ШКТ, а також інформацію про роботу сфінктерів. Це найінформативніше дослідження, але багато пацієнтів бояться «ковтати зонд». А даремно. За останні десятиліття медицина зробила крок далеко вперед, і новітня апаратура дозволяє «зазирнути всередину шлунка» з мінімальним дискомфортом. Призначають уреазний тест як дослідження первинної діагностики, так і після закінчення курсу терапії, щоб переконатися у перемозі над інфекцією.

Інші, неінвазивні дослідження лише дають відповідь на запитання: «Відбулося інфікування чи ні?». Серед них основним референсним методом діагностики Helicobacter pylori фахівцями визнано уреазний дихальний тест. При його проведенні у пацієнта беруть дві проби повітря, що видихається (натщесерце і через кілька хвилин після прийому спеціального розчину) на предмет виявлення продуктів життєдіяльності бактерії. Дихальний тест відрізняє висока чутливість та специфічність. Однак він вимагає дороговартісного обладнання, яке можуть дозволити собі не всі клініки. Цей метод використовують як при скринінгу (при первинному зверненні пацієнта), так і для оцінки ефективності ерадикаційної терапії.

Альтернативою респіраторному тесту є нещодавно розроблений фекальний тест. Він застосовується для якісного визначення антигену Helicobacter Pylori методом моноклональних антитіл. Це дослідження сьогодні є найбільш затребуваним у світовій медицині. Воно дешеве та дозволяє отримати результат буквально протягом одного дня. Фекальний тест призначають як при підозрі на колонізацію шлунка Helicobacter pylori, так і для моніторингу ерадикації (але не раніше, ніж через 1 місяць після закінчення лікування).

Також можна використовувати імуноферментний аналіз венозної крові для визначення титру антитіл до антигенів Helicobacter pylori. До цього дослідження вдаються переважно після підтвердження попередньо поставленого діагнозу. Це пов’язано з тим, що після перенесеної інфекції імуноглобуліни ще довго зберігаються в крові, і велика ймовірність отримати хибно-позитивну відповідь при контрольному аналізі (по завершенню терапії).

Вибір методу діагностики робить лікар з огляду на скарги пацієнта, вираженість симптоматики та ін.

Олена ШОКІНА, лікар-гастроентеролог

Імунітет до Helicobacter pylori не виробляється, тому захворювання може виникати у пацієнта неодноразово. Отже необхідно без зволікання звертатися до гастроентеролога через появу будь-яких скарг, що стосуються функціонування шлунково-кишкового тракту. Це можуть бути біль у будь-якій ділянці живота після вживання їжі, відрижка, метеоризм, порушення апетиту, втрата ваги без видимої причини, зміни в роботі кишечника (запори чи проноси), нудота, блювання.

Не слід чекати, коли шлунок почне серйозно збоїти! Бактерія не зникне сама собою. Скажемо більше: Helicobacter pylori досить стійка до дії ліків, адже вона може створювати навколо себе біоплівку, яка заважає проникненню антибіотиків. Тому доведеться проходити аналіз на хелікобактер як до, так ще й після завершення лікування, щоб переконатися в ефективності вжитих заходів.

Таким чином, призначення повторного дослідження – це не примха лікаря, а необхідність, продиктована високою життєздатністю інфекції. Тому довіртеся лабораторії та досвіду лікаря.

Healthy and Happy: Гастроентерологія