Доктор Фрейд

Якщо судити за численними анекдотами, родоначальник психоаналізу писав про секс, секс і ще раз про секс. Та якщо копнути глибше, його вчення – це своєрідний гімн розуму. Що, у свою чергу, геть не означає, ніби Зигмунд Фрейд завжди вчиняв раціонально.

 

Олександр МАТЮХА, кандидат медичних наук, психіатр вищої категорії

“Людський мозок пристосований до навчання, тож усвідомлення глибинних переживань дає можливість вибудувати свою поведінку в новий спосіб – і жити більш комфортно”.

 

Що відкрив?

Стверджувати, що Фрейд був першопрохідцем до сфери несвідомого, не дуже справедливо. Над природою ірраціональних поривів душі мислителі міркували і до нього. Однак він був першим, хто застосовував до роботи з несвідомими проявами психіки науковий інструментарій. І довів: людина – це не лише її розум. У фрейдівській концепції психіка є багаторівневою, і свідомість – це так, лише манюнька верхівка айсберга над потужними темними силами.

Та водночас ця верхівка – вона ж і вишенька на торті. У вченні Фрейда виразно звучить віра в те, що ірраціональні мотиви можна усвідомити й розкласти по поличках – «там, де було Воно, повинно стати Я». І такий підхід справді має терапевтичний ефект: у чималій кількості випадків позбутися нервового розладу дає змогу саме лише усвідомлення причини неврозу.

 

Чим завинив?

Австрійського лікаря очікувала всесвітня слава – і повне несприйняття. Сучасники були шоковані. Й не тим, що похитнулася віра в раціональну суть людського єства. І не тим, що провідним поривом проголошувалося лібідо. Головним «злочином» Фрейда стала руйнація уявлення про невинність немовлят. Теорію, згідно з якою сексуальність проявляється з раннього дитинства, було сприйнято як зазіхання на одну з найвищих сімейних цінностей.

«Зрозуміло, що в цій боротьбі Фрейд вдався до іншої крайності й описував дитину однобічно, виявляючи лише її порочність», – зауважував неофрейдист Еріх Фромм. А деякі з біографів, навпаки, вважають, що Фрейд і сам був продуктом тогочасного суспільства й до свого відкриття ставився без захвату, навіть із певною сором’язливістю.

 

У чому помилявся?

Немає, мабуть, жодного з положень батька психоаналізу, яке не було б піддане критиці з боку його послідовників, критиків і дослідників наступних поколінь. І справді, хоч би яким великим був внесок Фрейда в неврологію, психіатрію, психологію, філософію і релігієзнавство, це не означає, що всі озвучені ним припущення є істиною в останній інстанції. Однак серед наукового доробку лікаря був той напрям, про який він і сам намагався не згадувати.

Вивчаючи дію кокаїну на людський організм, Фрейд став палким прихильником білого порошку. Те, що виявлення знеболювальної дії посприяло розвитку вчення про місцеву анестезію – плюс. Те, що публікації, присвячені чудодійній силі, стали поштовхом до поголовного захоплення цим психостимулятором – явний мінус. Після того, як лікаря почали звинувачувати у пропаганді наркотиків, Фрейд більше не згадував публікації про кокаїн у своїй бібліографії. Що, однак, не позбавило його кокаїнової залежності.

 

Що любив?

Фрейд був пристрасним курцем і практично не розставався з сигарами. Подейкують, коли його племінник надумав кинути палити, прославлений дядько промовив: «Мій хлопчику, паління – це найбільше і найдешевше з задоволень у нашому житті. І якщо ти хочеш від нього відмовитися, то мені тебе дуже шкода».

У мить, коли лікарі діагностували серцеву недостатність, Фрейд відмовився вірити, ніби причиною є паління. Надалі його атакував рак ротової порожнини. Вже немолодий чоловік боровся з хворобою протягом 16 років, пройшов три курси променевої терапії, переніс 33 операції. У віці 83 років, після потрійної дози морфіну, Фрейд помер. За кілька днів до цього він заповідав братові найцінніше – свій запас сигар.

 

Від чого плакав?

Фрейд був уже смертельно хворим, коли до Австрії прийшли нацисти. В обмін на свободу для сім’ї вимагали підписати документ, який засвідчував би, що жодної шкоди нацистський режим психоаналітику зі світовим ім’ям не завдав. Розповідають, Фрейд зіронізував: «Чи мушу я рекомендувати гестапо кожному?»

Зрештою Марії Бонапарт, правнучці імператора, вдалося викупити свого учителя. Чи це художній вимисел, чи правда, але кажуть, коли старенький ступив на червону доріжку, розстелену під час зустрічі, його обличчям котилися сльози. Психоаналітика зі світовим ім’ям було врятовано. Але четверо його сестер таки стали жертвами Голокосту.

___
Корпоративне видання ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ” – усі матеріали охороняються законами України та міжнародними конвенціями про інтелектуальну власність. Використання матеріалів дозволяється тільки за письмовою згодою Засновника (ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ”). Відповідальність за достовірність наведених у рекламі відомостей, а також за відповідальність змісту реклами вимогам законодавства несе рекламодавець.