«Чорна смерть»

Серед усіх інфекційних хвороб наймасштабнішого удару людству завдала чума, винуватиця чи не сотень мільйонів смертей. Чи подолано її назавжди?

 

Олена ШТУРБА, терапевт вищої категорії

“Сьогодні порятунок від епідемій, які бушували в минулому, знайдено – й людство має подбати про те, аби така зброя, як антибіотики, лишалась ефективною”.

 

Бактерія-генералісимус

У природі носіями чуми є гризуни. Хтозна, можливо, хвороба так і залишилася б проблемою хвостатих – та що ж це за солдат інфекційного світу, який не мріє стати генералом! У ході еволюції бактерії набули вбивчої сили. Крім того, вони завели власну кавалерію. Патогени навчилися розмножуватися у передшлунку бліх і блокувати доступ до шлунка. Ошаленіла від голоду блоха починала кусатися ще з більшою, ніж зазвичай, інтенсивністю та попутно виділяти у кров своєї жертви смертоносне бактеріальне пюре. Надалі в людській популяції чума почала поширюватися і через дотик та через речі, і повітряно-крапельним шляхом.

 

Середньовічне прокляття

Найзловісніша серед пандемій чуми, «чорна смерть», розгорілася в Європі у XIV ст. і відгукувалася епідеміями ще протягом п’яти століть. Цьому сприяли зміни у кліматі, голод, злидні, бруд, скупченість населення, вельми туманне розуміння справжніх причин захворювання і навіть випадки свідомого зараження. Загарбники не гребували використовувати трупи тварин і людей як біологічну зброю. Свій внесок зробив і страшний забобон: нібито можна позбутися чуми, передавши її комусь іншому. Тож хворі навмисне вирушали в людні місця.

Медицина? Найсвітліші голови тих часів мали рацію – їй не було чого протиставити хворобі. Смертність, залежно від форми захворювання, сягала 95–100 %. «Чумні доктори», які були зобов’язані до кінця залишатися в місцях зараження, не могли захистити навіть себе. Прототип сучасного протигаза – маска з довгим дзьобом – рятувала далеко не завжди. Духмяні трави чи тампони з оцтом, вкладені у дзьоб, не ставали достатньою перепоною для бактеріальної атаки. Так само хворим не допомагали й тогочасні методи лікування – ані кровопускання чи припікання бубонів (роздутих лімфовузлів), ані прикладання жаб’ячих шкурок, ані ексклюзив для заможних на кшталт вживання розмелених смарагдів.

 

У пошуках порятунку

Надія на приборкання чуми з’явилася лише наприкінці ХІХ ст. На боротьбу з третьою пандемією, яка розпочалася в Китаї, було кинуто найкращих лікарів. На той час уже були відомі збудники холери, туберкульозу, сибірської виразки та багатьох інших захворювань. І ось, незалежно один від одного, японець Кітасато Сібасабуро та швейцарець із французьким громадянством Александр Єрсен нарешті знаходять бактерію-винуватицю. Певний час у медичних колах точилися дискусії, чи були виділені вченими мікроорганізми ідентичними. Зрештою дійшли висновку, що Кітасато знайшов представника супутньої чумі флори. Відтак чумна бактерія здобула назву Yersinia pestis на знак визнання пріоритету Єрсена.

Примітно, що робота на пошуком збудника чуми для обох медиків стала поворотним моментом у кар’єрі. Кітасато, на рахунку якого вже було чимало значущих відкриттів, відійшов від наукової роботи та став видатним організатором медицини. А овіяний славою Єрсен залишився у В’єтнамі, де жив в усамітненні та прищеплював тварин. Принаймні, за цей вид медичної допомоги він не соромився отримувати гроші, бо брати плату за лікування з людей він ненавидів усе життя. Для в’єтнамців Єрсен став національним героєм. Понад те, буддисти махаяни вважають Єрсена просвітленим, бодгісаттвою мудрості.

 

Перемога! Остаточна?

Після того як злісний мікроорганізм було розпізнано, вчені створили чимало протичумних сироваток і вакцин. Та справжній тріумф став можливим із винайденням антибіотиків. Однак на планеті зберігаються природні осередки чуми, тож щороку захворюють близько 2,5 тисячі жителів небезпечних регіонів. За умови ранньої діагностики сучасна терапія дає дуже високі шанси на виживання. Ера антибіотиків залишила масові епідемії чуми в минулому. Але так буде доти, доки ця ера триватиме.

___
Корпоративне видання ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ” – усі матеріали охороняються законами України та міжнародними конвенціями про інтелектуальну власність. Використання матеріалів дозволяється тільки за письмовою згодою Засновника (ТОВ “ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ”). Відповідальність за достовірність наведених у рекламі відомостей, а також за відповідальність змісту реклами вимогам законодавства несе рекламодавець.