Аутоімунний тиреоїдит

Healthy&Happy » Статті » Ендокринологія » Аутоімунний тиреоїдит
Трухан Наталя Вікторівна

Трухан Наталя Вікторівна

лікар-ендокринолог першої категорії

Працює в Healthy and Happy

з 2019 року
Рекомендуємо також

Зміст

Аутоімунний тиреоїдит це хронічне захворювання щитоподібної залози аутоімунного генезу, яке супроводжується вираженою лімфоїдною інфільтрацією та деструкцією (руйнуванням) тироцитів-клітин щитоподібної залози. В Україні частота розповсюдження цього захворювання становить близько 3-11% населення, значно частіше виникає у жінок.

Причини  виникнення аутоімунного тиреоїдиту

Причини виникнення на даний час вивчені недостатньо. Серед провокуючих факторів в розвитку даної патології виділяють такі:

  • паління;
  • радіаційне ураження;
  • надлишкове вживання йоду;
  • вагітність;
  • старіння;
  • використання рентгенконтрастних речовин, препаратів літію, аміодарону;
  • генетична схильність до аутоімунних процесів.

Як розвивається захворювання?

Аутоімунний тиреоїдит розвивається поступово. У щитовидці підтримується безболісне запалення, пов’язане з продукцією антитіл. Тривалий час пацієнта нічого не турбує. Найчастіше захворювання діагностують на етапі гіпотиреозу, тобто ускладення, яке супроводжується дефіцитом гормонів щитоподібної залози. Гіпотиреоз розвивається за рахунок руйнування тироцитів.

Клінічні прояви

Проявами гіпотиреозу є:

  • набряки;
  • швидка стомлюваність;
  • сонливість;
  • мерзлякуватість;
  • закрепи;
  • прибавка маси тіла;
  • погіршення пам’яті;
  • порушення у жінок менструальної функції;
  • анемія.

Проте найчастіше симптоми гіпотиреозу є маловираженими та діагноз встановлюється лише за результатами лабораторних досліджень.

Види

Існує декілька видів аутоімунного тиреоїдиту:

  • гіпертрофічний варіант АІТ (зоб Хашимото), найчастіший вид (майже 90% усіх клінічних випадків). Проявляється збільшенням щитоподібної залози в об’ємі;
  • атрофічна форма захворювання та відсутність зобу (зазвичай у літніх людей);
  • фіброзний варіант тиреоїдиту, який супроводжується надзвичайним ущільненням щитоподібної залози.

Діагностика

Для скринінгу аутоімунного тиреоїдиту та його діагностики цінним є УЗД щитоподібної залози. У лабораторних показниках виявляються аутоантитіла до тиреоглобуліну та тиреоїдної пероксидази (більш ніж у 85% хворих).

Лікування

Основні підходи до лікування аутоімунного тиреоїдиту наступні: при наявності гіпотиреозу – його усунення, засобом вибору буде препарат лівотироксину у повній замісній дозі та зменшення зобу. Замісна терапія тиреоїдними гормонами майже завжди ефективна.

Гіпотиреоз

Наталія ТРУХАН, лікар-ендокринолог першої категорії

Healthy and Happy: Ендокринологія

Хворі на аутоімунний тиреоїдит із гіпотиреозом потребують замісної терапії упродовж всього життя. Якщо залоза невеликих розмірів, рівень ТТГ нормальний, то ми зазвичай рекомендуємо не вживати препарати тиреоїдних гормонів. Хірургічне лікування всіх форм тиреоїдитів показане тільки при великих розмірах зобу із стисканням та зміщенням органів шиї, обструкції дихальних шляхів, у разі підозри на злоякісне новоутворення щитоподібної залози.

Поділитися:
Facebook
Twitter
Записатися до лікаря
Залиште свої контактні дані і ми зв'яжемось з Вами найближчим часом!